ЦЯ́МКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що пля́мкати. Панотець їв, їв і нараз перестав. Витріщив очі й цямкав губами. — Гм, не можу їсти, — говорив ніби до себе (Март., Тв., 1954, 432); // зневажл. Говорити, плямкаючи губами. — Позбирав людей і цямкає, сміття! — Хто позбирав? — А той же, ваш жених (Кач., II, 1958, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 254.