ЦЯ́МРИННЯ, я, с., збірн. Те саме, що цямри́на. Село як на долоні, так мені в очах і замигтіли білі хати, колодязне цямриння, розквітлі садки й городи (Вовчок, І, 1955, 7); У дворі в їх був глибокий-глибокий колодязь. Одного разу, як витягано з його воду, Наталя перехилилася через цямриння й дивилася вниз (Гр., Без хліба, 1958, 40); Жменяків син зупинився біля колодязя. Виліз на цямриння і почав спускати важке дубове відро (Томч., Жменяки, 1964, 8); Саша перекинув ногу через цямриння — в штольню дренажного колодязя (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 749).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 255.