ЦІА́Н, у, ч. Безбарвний отруйний газ, що являє собою сполуку азоту з вуглецем. Серед газів, відомих у кометах, можна назвати вуглець, окис вуглецю, ціан та ін. (Бесіди про всесвіт, 1953, 78); За своїми хімічними властивостями ціан дещо подібний до галогенів (Заг. хімія, 1955, 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 223.