ЦІАНІ́Д, у, ч. Дуже отруйна сіль ціанистоводневої кислоти, що легко розчиняється у воді і застосовується при добуванні золота й срібла з руд, в органічному синтезі і т. ін. Солі синильної кислоти називаються ціанистими металами, або ціанідами (Заг. хімія, 1955, 396).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 223.