ЦІ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати слабкі пискливі звуки (про птахів). Було тихо, безлюдно, тільки синички шаруділи й цінькали (Вол., Озеро.., 1959, 83); // Створювати подібні звуки (про кулі, струни і т. ін.). Налапавши білих,— раптово кидались на них, і тоді в степах довго квохтали кулемети, важко кашляли гармати та в’їдливо цінькали кулі (Епік, Тв., 1958, 377); *Образно. Зима біснувалась, мурувала вікна холодними квітами; синицями цінькав мерзлий сніг, припадаючи до шибок (Стельмах, II, 1962, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 239.