ЦІ́САРІВ, рева, реве. Прикм. до ці́сар; належний цісареві. Жив-був гуцул Іванко. Одного дня йому сказали, що має служити у цісаревім війську (Казки Буковини, 1968, 9); Коли Галичина підпала під владу Відня, уніати кілька разів подавали до сенату прохання про знесення скиту і нарешті 1785 року в Манявське урочище вдерлися цісареві війська… (Літ. Укр., 22.VI 1971, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 240.