ЦІХА́, и́, ж., діал. Характерна риса, ознака. Якою окремою ціхою відзначувалася література по них від літератури перед ними?.. Вони [Г.-Е. Лессінг і В. Г. Бєлінський] вказали, що найвища ціль літератури, поезії.., так як і науки, є чоловік, правдивий, живий чоловік (Фр., XVI, 1955, 44); Очі, чоло, ніс — це все були придатки, незамітні [непомітні ] причинки. Рот і щоки — оце характеристичні ціхи, вони надають отцевому обличчю виразу й життя (Март., Тв., 1954, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 241.