ЧА́ВКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ча́вкати 1. А ж ось розляглось, наближалось хутко якесь немовби квоктання й щось недалеко від берега шелеснуло по воді, кинувши догори цілий сніп бризок, та й чавкнуло іще ближче у твані, розляпавши її очеретом (Стар., Облога.., 1961, 49); Щось чавкнуло під ногами, наче роззявив хто ненажерливу пащу, і дівчина по коліна провалилися в трясовину (Донч., III, 1956, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 261.