ЧАВУ́НЧИК, а, ч. Зменш. до чаву́н 2. Дівчата заметушились знову коло багаття, де в чавунчику щось шкварчало (Шиян, Партиз. край, 1946, 115); Перед ним мовчки поставили чавунчик холодної картоплі (Збан., Сеспель, 1961, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 261.