ЧАЙО́К, йку́, ч. Зменш.-пестл. до чай 3, 4. — Та ви хоч чайку випийте. Зараз закипить (Головко, II, 1957, 442); — Пий, синочку, чайок із свіжими бубликами, з солодкими цукерками (Донч., VI, 1957, 188); — А може би пан доктор прийшов потім до мене на чайок. Адже змерз… (Мак., Вибр., 1954, 340).
Чайо́к попива́ти — проводити час за питтям чаю; чаювати. — Бач, де вони примостилися! Зібрались утрьох земляки собі та й… чайок попивають (Мирний, III, 1954, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 265.