ЧА́ЛИТИ, лю, лиш, недок.
1. перех. і неперех. Те саме, що прича́лювати.
2. неперех., перен., поет. Прямувати до якоїсь мети, постійно наближаючи її здійснення. Як люблю я в цю мокрінь осінню, В цих огнях, що впали на асфальти, Юному шептати поколінню: До щасливих лукомор’їв чальте! (Рильський, II, 1960, 55); Народе мій! Спіши ж ти до мети! Народе мій! До Комунізму чаль! (Тич., Зростай.., 1960, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 267.