ЧАЛМА́, и́, ж. Чоловічий головний убір у мусульман (відомий з часів середньовіччя) — довгий кусок тканини, обгорнений кілька разів навколо голови, тюрбан. Хаджі Бекір займає почесне місце: він сидить попліч з миршавим турком у білому халаті та зеленій чалмі (Коцюб., І, 1955, 291); — Нехай вас не дивує моя обізнаність, Саїд-ака,— знову заговорив той же голос, і з невисоких нар чайхани зіскочив.. дехкан, без чалми на голові (Ле, Міжгір’я, 1953, 19); // Високий жіночий головний убір такого типу. В кіосці сидить Маруся Богуславка, найстарша й любима Юсуфова жінка, в чалмі і турецькім костюмі (Н.-Лев., II, 1956, 446); // Марлева пов’язка на голові, схожа на цей убір. Тимко не став чекати, пішов шукати санітарів. Вони скинули з нього шапку, вистригли навколо рани волосся і змазали йодом.— Нічого страшного,— сказав один з них,— черепок цілий,— і навернув Тимкові на голову білу чалму (Тют., Вир, 1964, 497).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 267.