ЧАПЛИ́НИЙ, а, е. Прикм. до ча́пля; належний чаплі. Чаплиних білих пер пучок на шапці квітне,— За кожне не один заплачено дукат (Так одягаються лиш для великих свят!) (Рильський, II, 1955, 224); Збоку дівчинка побачила навіть худе й незадоволене, сердите обличчя людини з довгим, як чаплиний дзьоб, носом (Ів., Вел. очі, 1956, 16); // Зробл. з пір’я чаплі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 267.