ЧАПЛІЯ́, ї́, ж. Кухарське знаряддя, за допомогою якого переносять гарячу сковороду — залізний гачок з дерев’яним держалном. За нею челядь покотила, Схвативши хто що запопав: Кухарка чаплію вхопила, Лакей тарілками шпурляв (Котл., І, 1952, 182); — Так он яка у них релігія і які молитви? — усміхнулась Орися і, взявши чаплію, посадила в піч сковороду з рибою (Тют., Вир, 1964, 513).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 268.