ЧА́РДАШ, у, ч. Угорський народний танець у швидкому темпі, що починається повільним вступом; мелодія цього танцю. Ввечері в палаці барона Перені почався бал, музика заграла мазурку і чардаш (Скл., Карпати, II, 1954, 90); Він [жандарм] прив’язав священикові до лівої ноги шнур і, тримаючи другий кінець в руці, примушував нещасного танцювати чардаш, загрожуючи прикладом (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 474).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 268.