ЧАРОДІ́ЙСТВО, а, с., рідко, заст. Те саме, що чаклу́нство. Незрозуміло було, як зумів він пробитися до окопу крізь оцей хаос вогню, і поява його здавалася чародійством (Собко, Кавказ, 1946, 47); Під час виробничої практики хлопці з їхнього класу завжди натовпом стояли біля станка товариша Курінного, щоб подивитись, як він встановлює різці та починає своє чародійство, як легко в’ється йому під ноги стрічка сизо-металевого серпантину (Гончар, Тронка, 1963, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 273.