ЧА́РОНЬКИ, ів, мн. Зменш.-пестл. до ча́ри. Мої чароньки — чорні брівоньки, Моя принада — сама молода (Нар. лірика, 1956, 185); Чароньки дівочі — Горять чорні очі, Як в чистому небі Зорі в опівночі!.. (Рудан., Тв., 1959, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 273.