ЧАРОЦВІ́Т, у, ч., заст., поет. За уявленням наших предків-квітки (цвіт) дикої папороті, які нібито мають у собі щось від чарів (у 1, 2 знач.). Знає [Яків], коли і де цвіте папоротевий чароцвіт, знає, як його зірвати (Вас., II, 1959, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 273.