ЧАРІВЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до чарівли́вий 2. Переді мною — повна енергії, невимовної чарівливості жінка, з живими, розумними очима (Мист., 5, 1968, 20); Невичерпні джерела української народнопоетичної творчості. Безмірна, як саме життя, її глибина, вічно жива краса, нев’януча чарівливість (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 269.