ЧАРІВНИ́Й, а́, е́.
1. заст. Який має магічну силу, є чарами (у 1, 2 знач.). Се кохання повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через помилку (Л. Укр., І, 1951, 409); Чаклувала баба, готувала воду.. чарівну. Старечими губами промовляла якісь слова незрозумілі (Шиян, Баланда, 1957, 177); — Зілля, що дам я тобі, чарівне (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 180); // Наділений незвичайною силою впливу на природу і хід подій. Володимир не відповів нічого, лише вибрав місце для палацу, поклав яблуко на землю і чарівним прутиком постукав. Помалу, помалу — із яблука виріс діамантовий палац (Три золоті сл., 1968, 51); Високі гори, квітчасті долини, швидкі річки,— все так швидко повстає і зникає, немов у тій казці, що то від помаху чарівної хусточки вставали й гинули гори та долини (Л. Укр., III, 1952, 521); Жайсак сяяв. Йому здавалося, що малюнок — це чарівний талісман, який допоможе йому одружитися з Кульжан всупереч усім перешкодам, всупереч злій долі (Тулуб, В степу.., 1964, 183); // Який має великий вплив на свідомість людини, на розвиток її мислення. Фантазіє! Ти-сило чарівна, Що збудувала світ в порожньому просторі, Вложила почуття в байдужий промінь зорі. Збудила мертвих з вічного їх сна [сну] (Л. Укр., І, 1951, 49).
Чарівна́ ка́зка — казка, в якій дія розгортається за допомогою магічних засобів чи .чарівників. Настя щільно притулилася до нього і дивилася йому просто у вічі, як дитина, якій розповідають чарівну казку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 70); Чарівна́ па́личка див. па́личка.
&́9651; Чарівни́й ліхта́р, заст.— пристрій, який використовували для показу на екрані зображень, зроблених на склі; проекційний ліхтар. Кругом гомоніли, вешталися, лагодилися до чогось. Деякі топтались коло чарівного ліхтаря, інші пробували грамофон, перебирали книжечки (Вас., I, 1959, 87).
&́9671; Нена́че (на́че і т. ін.) від по́маху (за по́махом) чарівно́го жезла́ див. жезл; Нена́че (на́че і т. ін.) за по́махом чарівно́ї па́лички — те саме, що Нена́че від по́маху чарівно́го жезла́ (див. жезл). В цьому царстві мрії і зречевленої фантазії, в яке вона потрапила так несподівано легко, ніби за помахом чарівної палички, не все виявилось таким легким, простим і сонячним, як здавалось (Собко, Срібний корабель, 1961, 95).
2. перен. Надзвичайно, дуже гарний; чудовий. Тут місячні ночі чарівні, ще кращі, ніж в Криму (Коцюб., III, 1956, 331); Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить (Пісні та романси.., II, 1956, 173); У вузенькій напівзабутій вуличці, що йшла від луків, на нього зеленим дощем спадала молоденька листва плакучих верб, але ні вона, ні чарівна, як намальована, вуличка не розвеселили парубка (Стельмах, II, 1962, 338); // Який має надзвичайні цілющі властивості. Маруся літала на проталих стежечках, весело поплюскуючи гарними своїми чобітками. Зупиниться на хвильку, набере повні груди гірського чарівного повітря — і мов крила від того виростають! (Хотк., II, 1966, 23); // Незвичайний, дивний, загадковий у своєму вияві. Сріблистий місяць тихо Чарівне світло лив на сонну землю (Фр., XIII, 1954, 222); Приколисаний чарівною тишею, свіжістю води і лугу, Тимко був настроєний на думи і згадував тепер тільки те, що було близько його серцю (Тют., Вир, 1964, 253); Що то за сон був, чарівний, незабутній! (Гончар, Таврія.., 1957, 22); // Який захоплює неповторною красою. Перед ним красні мрії снуються легенько, Невиразні, але чарівнії (Л. Укр., І, 1951, 341); Починаються місячні ночі — час безумства природи на Капрі. Кажуть, що це чарівна картина (Коцюб., III, 1956, 327); // Який приваблює своєю зовнішністю або внутрішнім, духовним світом; надзвичайно вродливий. Бажав би я, мій рідний краю, ..Щоб велич простого нарада [народу] Запанувала на Русі, Щоб чарівна селянська врода Росла в коханні та красі (Граб., І, 1959, 78); Чарівні були обличчя [дам], Тільки трошки безсоромні (Л. Укр., IV, 1954, 171); Довбуш, мов живий, вставав в оповіданнях Юрчика в усій своїй могутній красі, чарівній лицарській вдачі, із тисячею найрозмаїтших отих своїх витівок (Хотк., II, 1966, 153); [Xмара:] Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою… (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 28); І збентежений Плачинда замовкає. Йому б хотілося, щоб така, з чарівними слов’янськими рисами обличчя, дівчина соромилась, паленіла і мовчала перед ним — це справжній тип української молодої (Стельмах, І, 1962, 326); // Дуже приємний, зворушливий. Вона попросила розказати що-небудь про Радянський Союз.— Я ж про нього нічого, зовсім нічого не знаю,— з чарівною одвертістю призналася вона (Собко, Граніт, 1937, 133); — А тобі чого тут треба? — Працювати,— сказав він коротко і знову усміхнувся з такою чарівною щирістю, що бригадир-механік пом’якшав (Багмут, Опов., 1959, 95); // Неповторний своєю мелодійністю, красою. Соловейки ж ті маленькі Були ніби нам раденькі: Чарівними голосами Щебетали мов із нами (Манж., Тв., 1955, 47); Кряж поклав ножа, витер рукавом сопілку і заграв. Просто дивно, як можуть линути такі чарівні звуки з дерев’яної палички (Зар., Антеї, 1962, 222); І вже не Тетяна, а його молода красуня мати співала йому чарівних пісень (Довж., І, 1958, 314); // Який має велику естетичну силу впливу (про мистецтво). Кликали читати і в хати.. Запрошували і слухали до півнів. Ото так упадали розбуркані люди біля вогненного «Заповіту» і чарівного «Сорочинського ярмарку» (Ковінька, Кутя.., 1960, 92); Він [Т. Г. Шевченко] захоплено повторював повні чарівної краси вірші Лєрмонтова, насолоджуючись їх музикою, і стискав кулаки, пригадуючи трагічний кінець поета (Тулуб, В степу.., 1964, 235); Шевченко ніколи й нічого не перекладав. Проте він віддав своє вогненне, своє чарівне перо двом уривкам із «Слова» (Рильський, III. 1956, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 269.