ЧАСА́МИ, присл. Те саме, що і́ноді. Я так думаю, що для здоров’я духу мені часами потрібна самотність (Коцюб., III, 1956, 410); То вітер часами закине в віконечка снігом-крупою і в двері покинуті лине, злий холод несучи з собою (Л. Укр., І, 1951, 308); Василь часами випивав, часами бив жінку (Григ., Вибр., 1959, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 276.