ЧАСИ́НА, и, ж., розм. Невеликий проміжок тривалості якоїсь дії, що становить годину або кілька хвилин. Петрій ліг був на часину на постіль і заснув (Фр., VIII, 1952, 245); Розмова на часину перервалася; обидва задумалися (Мирний, І, 1954, 350); Через якусь часину — буде готова [картопелька] (Збан., Єдина, 1959, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 276.