ЧАСОКІ́ЛЬКІСТЬ, кості, ж., лінгв. Тривалість звука в процесі мовлення. Приголосні звуки (як і голосні) можуть різнитись, нарешті, не якістю, не основним характером, а часокількістю своєю, тобто тривалістю (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 277.