ЧАСТИ́ТИ, чащу́, части́ш, недок., розм.
1. Дуже часто, надто швидко робити що-небудь, поспішати в чомусь; // Бути дуже частим. — Пульс трохи частить, але ритмічний, наповнений,— заспокоювала Лідія Петрівна хвору, хоч насправді пульс їй не дуже-то подобався (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 11).
2. Те саме, що учаща́ти 1. Де люблять — не части; де не люблять — не ходи! (Укр.. присл.., 1955, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 279.