ЧАСТІ́ВКА, и, ж. Коротка римована пісня (здебільшого чотиривірш) перев. жартівливого або сатиричного характеру. Увечері хтось уже виспівував і частівки про те, що «наш Мишуня — прудивус, в нього виріс білий вус, з молока чи од сметани в нього й борода постане!» (Ю. Янов., II, 1954, 131); Майбутній фольклорист ще збере ті частівки, прислів’я, ..пісні, що ніби з прорваного мішка посипались на голови фашистів у цей похмурий час (Коз., Гарячі руки, 1960, 186); // Мелодія такої пісні. Справжнє царювання частівок спостерігаємо в концерті для оркестру, який композитор [Р. Щедрін] так і назвав «Пустотливі частівки» (Мист., 1, 1968, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 279.