ЧАСТІ́СІНЬКО, присл., розм. Те саме, що часте́сенько. Вівчар частісінько обманював женців, Що вовк його ватагу їв (Бор., Тв., 1957, 171); Частісінько дякував собі [Олексій], що не оженився удруге: — Не було б такого порядку у господарстві (Кв.-Осн., II, 1956, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 279.