ЧАТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. чатува́ти. Для чатування татар висилали в степ загони, або, як їх називали, станиці, і влаштовували в степу сторожові пункти (Іст. СРСР, І, 1956, 133); Коли ми виспались після чатування, я відчув нестерпний голод (Досв., Вибр., 1959, 26); Зараз [Бронко] увійде в кімнату, не подивиться, що батько спить, а скаже матері, щоб, нарешті, знала, що йому вже в печінках сидить оте вічне чатування на нього (Вільде, Сестри.., 1958, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 283.