ЧА́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. ча́хкати і звуки, утворювані цією дією. Гуркіт перейшов у сопіння й чахкання, на станційку влетів чорний задимлений паровоз, тягнучи за собою вервечку опецькуватих цистерн (Загреб., Європа 45, 1959, 257); Ритмічне чахкання трактора Лешнер почув саме тоді, коли разом з Брумбахом і Шільдом обходив панські гаражі (Собко, Запорука.., 1952, 176); Заходимо в кімнату, на дверях якої напис «Столярна майстерня». Приємний запах соснової стружки, чахкання рубанків та фуганків (Рад. Укр., 2.ІV 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 284.