ЧАЇ́ТИ, чаю́, чаї́ш, недок., перех., розм. Те саме, що таї́ти. Незбориму силу чаїв у собі він, таке він збурював заворушення в душі, цей український незайманий степ (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 264.