ЧЕ́МНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. че́мний. Поводилися вони між собою з підкресленою добросусідською чемністю (Ле, Ю. Кудря, 1956, 83); Звичаї чемності не дозволяли їй втручатися до розмов старших, але все, про що йшлося між ними, вона чутливо приймала до серця.. (Гончар, І, 1954, 462); З чемності хазяї не докучали Маркові запитаннями, хоч розпитати про місто, про новини, про особисте Маркове життя неабияк цікавилися (Кир., Вибр., 1960, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 293.