ЧЕРВОНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до черво́ний 1. В поле виїхали. Сонечко вранішнє золотеньке, червоненьке, уже так осяяло все (Тесл., З книги життя, 1949, 116); Галка оглядалася по кімнаті, розгойдуючи на пальчику червоненьку, на тонкім ремінчику сумочку (Мушк., День.., 1967, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 296.