ЧЕРВО́НО. Присл. до черво́ний 1. [Олеся:] Як сонечко червоно заходить, певно, на дощ (Кроп., II, 1958, 332); Сонце зайшло вже. Весь небосхил червоно пломенів (Головко, II, 1957, 641); На селі де-не-де червоно світились вікна, а за селом… тяглися чорною стрічкою виноградники (Коцюб., І, 1955, 265); // у знач. присудк. сл. Сонце саме сідало; у хаті червоно-червоно… (Мирний, III, 1954, 65).
ЧЕРВОНО… Перша частина складних слів, що відповідає слову черво́ний у 1 знач., напр.: червонобу́рий, червоногу́бий, черво́но-си́зий і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 298.