ЧЕРВОНОПРА́ПОРНИК, а, ч. Особа, нагороджена орденом Червоного Прапора. Озираючи червонопрапорників, Ворошилов зустрівся з кимось поглядом, усміхнувся.— Дома, значить, товаришу Килигей? (Гончар, II, 1959, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 299.