ЧЕРВОТО́ЧИНА, и, ж.
1. Пошкодження у вигляді отворів у деревині чи плодах, що їх завдає черва. Під корою деревини.. можна бачити цілу систему ходів, пророблених личинками жучків-короїдів. Але є пошкодження, що йдуть і всередину стовбура. Такі пошкодження називаються червоточиною (Стол.-буд. справа, 1957, 51); *Образно. Що тут промарширувала війна, видно з червоточин у землі від авіабомб та снарядів (Ле, Клен. лист, 1960, 140).
2. Що-небудь пошкоджене червою. Гусениці [стеблового метелика] живуть і живляться переважно всередині стебел, вигризаючи ходи і порожнини з виведеними назовні отворами, через які висипається червоточина (Захист рослин.., 1952, 235); — Буває, що зовні дивитися — яблуко, а розкуси, всередині сама червоточина (Чорн., Потік.., 1956, 243).
3. збірн., сад. Те саме, що червото́ка 2. До Івана з дерева пада усяке яблуко, а після Івана тілько червоточина (Сл. Гр.).
4. перен. Те саме, що черв’я́к 3. У палатах є чимало хворих, та немає серед них такої, як вона. Їх не точить червоточина сумнівів, невідомості (Ле, Ю. Кудря, 1956, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 300.