ЧЕ́РВЧИК, а, ч. Дрібна щитівка, що паразитує на стеблах, гілках, стовбурах дерев, живлячись рослинними соками. До однаковокрилих належать цикади, попелиці, медяниці, червчики; всі однаковокрилі живляться рослинними соками (Шкідн. поля.., 1949, 26); Різні види червчиків пошкоджують яблуню, грушу, сливу, черешню, вишню, смородину, агрус, малину тощо (Шкідн. поля.., 1949, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 300.