ЧЕРЕДА́, и́, ж. Гурт свійських тварин (перев. великої рогатої худоби), які утримуються, пасуться разом. Невсипуща господиня Гаїнка давно вже встала вдвох із матір’ю, відігнала корову до череди (Гр., II, 1963, 346); Партизанські пастухи гнали з степових маєтків отари овець, череди волів та робочих верблюдів (Гончар, II, 1959, 85); Цілі табуни коней, череди худоби і овець — оце разом з людьми виводили турки і татари з нашої держави (Мак., Вибр., 1956, 583); Ідучи окрайком грабового бору, замітили [прочани] .. чималу череду свиней (Морд., І, 1958, 108); Тільки що Тихович наважився увійти в двір, як йому запи-нила дорогу гусяча череда (Коцюб., І, 1955, 224); *У порівн. А там за Россю, на роздолі, попід горами й по долинах розсипались, як та череда, невеличкі біленькі міщанські хатки (Н.-Лев., І, 1956, 52); // Група тварин, риб і т. ін. одного виду, які тримаються разом; зграя, косяк. По самій поверхні гладкого, кришталевого дзеркала звільна, поважно плила ціла череда невеличких кленів (Фр., III, 1950, 11); // перен., розм. Велика, неорганізована група людей, які разом кудись ідуть, прямують і т. ін.; юрба. — Чи ви пак знаєте, де ваша Мелашка? Це ж наша Палазя розгубила свою череду десь по Києві. Водила, водила, поки доводилась (Н.-Лев., II, 1956, 336); // перен., чого, розм. Маса, велика кількість чого-небудь, скупченого, розташованого в одному місці. Устало веселеє сонце, Розбіглась хмарок череда (Дн. Чайка, Тв., 1960, 272); Що за кладовища техніки, що за череди залізних важких громадин розбрелись від Дунаю до самого Балатона? То пісочно-жовті, то обгоріло-чорні "пантери", "тигри" обростають бур’янами вище гусениць… (Гончар, III, 1959, 272); // перен. Ряд чого-небудь подібного одне до одного. Сонливі, походні думи та мрії, невиразні і мінливі, як у небі хмари, потягнулися в голові довгою нудотною чередою (Вас., II, 1959, 40); Вона [Параска] сама чула, як та правда кидалась під її серцем, як вона не раз радісну череду думок повертала у люту тугу (Мирний, IV, 1955, 63); // у знач. присл. чередо́ю. Один за одним, ряд за рядом. Вона любила хлопців і була б рада, щоб вони ходили за нею чередою (Коцюб., І, 1955, 64); Гейко відчув, що хвилі, які біжать до берега чередою, вже не допомагають йому, а навіть перешкоджають (Ткач, Жди.., 1959, 24); Сумною чередою тяглись роки злигоднів і наполегливої праці (Довж., І, 1958, 419).
ЧЕРЕДА́2, и́, ж. (Bidens L.). Вид однорічних трав’янистих рослин родини складноцвітих, що використовуються в медицині. Череду зберігають в ящиках, викладених папером (Лікар. рослини.., 1958, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 303 - 304.