ЧЕРЕЗПЛІ́ЧНИК, а, ч.
1. Тасьма, стрічка або ремінь, перекинуті через плече (перев. в дореволюційній військовій формі). І черезплічники — то й те все позолочуване, шабля при боку вся буде в золоті (Сл. Гр.).
2. Перев’яз для підтримування хворої руки. За три тижні Андрій повернувся. Худий, жовтий, посивів, рука в черезплічнику (Коцюб., II, 1955, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 305.