ЧЕРЕ́ШНЕВИЙ, а, е. Прикм. до чере́шня. Усе село було залите абрикосовими та черешневими садками і зеленіло, як гай (Н.-Лев., II, 1956, 223); Розпластавши крила, на черешневу гілку спустився ворон (Стельмах, На .. землі, 1949, 76); // Зробл. з черешні (у 1 знач.). — Що це таке? Як зветься? — питає бувало Чапей школяра, тикаючи черешневим прутом у малюнок (Мур., Бук. повісті, 1959, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 308.