ЧЕРКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. черка́ти1 і звуки, утворювані цією дією. Вона [Марта] чула розмірені кроки, що одбивались наче такт думки, часте черкання сірника об коробку (Коцюб., II, 1955, 287); Що може бути привабнішим за літню ніч у лісі чи у великому парку над рікою?! Різнозвучний шепіт дерев, різнотонні струмки запахів, таємниче шарудіння палого листя і сушняку під лапками якихось дрібних звірят, ..черкання совиних крил між вітами (Вол., Місячне срібло, 1961, 341); Тепер не тобі [Олівцю] вже ті твори черкать І любим черканням мій дух звеселять (Сам., І, 1958, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 308.