ЧЕ́РСТВО. Присл. до черстви́й 2. Небритий, закіптюжений, схудлий, [директор] пильно проводжав їх очима, іноді кидав коротко, майже черство: — Маріє, дистанцію! (Гончар, Дорога.., 1953, 9); Прапори нападницькі проволоклись,— Полотнища чорні, розписані черство, Бундючні слова зненавиди й хвальби (Бажан, Роки, 1957, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 313.