ЧЕ́СНИЙ, а, е.
1. Який відзначається високими моральними якостями. Член партії повинен ..бути правдивим і чесним перед партією і народом (Статут КПРС, 1961, 4); Чесним, хлопчику, будь у труді, у навчанні, у дружбі (Криж., Під зорями.., 1950, 27); Як і Кобилянська, так само радісно привітала визволення і вся чесна інтелігенція західних областей України (Рильський, III, 1956, 46); // Не здатний украсти що-небудь, не схильний до крадіжки. — Опріч поденної ціни, я тебе й награжу [нагороджу] за твою правду і коли будеш чесний (Кв.-Осн., II, 1956, 404); // Який виражає правдивість, прямоту характеру, відвертість (про обличчя, погляд і т. ін.). Він [лікар] стискає мені руку й дивиться в очі. І я розумію його. Нема рятунку? Нема,— кажуть його чесні очі (Коцюб., І, 1955, 417); Висока ідейність і глибока народність нашої літератури — от що вабить до себе чесні серця та світлі уми на світі (Рильський, IX, 1962, 15); // Власт. людині, яка має високі моральні якості. З його чесної і правдивої вдачі неначе хтось висмоктав половину енергії, половину свіжих, здорових дум (Н.-Лев., VI, 1966, 8); Є почуття такі прозорі, Що коли б з них відлити зорі, Вони б світились, як небесні,— Такі прямі і дуже чесні Ті почуття (Воронько, Тепло.., 1959, 110); // Який старанно, ретельно виконує свої обов’язки; сумлінний. — Я,— сказав йому Григорій Павлович,— це зробив я. Темні ви люди, коли не бачите нашої Ганни Антонівни, чесної народної вчительки (Ю. Янов., І, 1954, 27); Йосипа Осокіна знали в Дніпропетровську як чесного лікаря, який завжди подасть безкорисливу допомогу (Ткач, Плем’я.., 1961, 167); // у знач. ім. че́сний, ного, ч.; че́сна, ної, ж. Той (та), що має високі моральні якості, правдивий, відвертий.— Чесному всюди честь. — Хоч і під лавкою (Номис, 1864, № 4429).
◊ Все че́сне де; Все, що є (було́) че́сного де, в чому — всі люди з високими моральними і громадсько-політичними принципами; все прогресивне десь, у чомусь. Все чесне і живе на світі Із нами стало в дружній ряд (Рильський, II, 1960, 261); Все, що було чесного в місті, вийшло назустріч богунцям 5 лютого 1919 року (Довж., І, 1958, 165); На че́сне сло́во — на основі даного слова, слова честі, без будь-якої гарантії. З рекомендаціями, як воно й годиться, В курник вмостилася Лисиця. Прийняв її На чесне слово в штати Осел вухатий (Іванович, Перебендя.., 1960, 29); На че́сному сло́ві висі́ти (трима́тися і т. ін.), жарт.— ледве триматися, існувати і т. ін.; Прийма́ти (прийня́ти, трима́ти і т. ін.) на че́сне сло́во див. сло́во; Че́сна душа́ (нату́ра); Че́сне се́рце — про сумлінну, порядну людину. [Стара:] Як лучився чоловік з наших, пішла за твого батька, за Охріма, хоч і удовець був, та чесна душа була (Кв.-Осн., II, 1956, 429); Че́сне піоне́рське; Че́сне комсомо́льське — те саме, що Сло́во че́сті (в устах піонера, комсомольця) (див. честь). Обіцяю вам, що мій допис в десятках примірників буде розісланий по всіх газетах, і будьте певні, що до нього прислухаються, зроблять вірні висновки і намилять вам шию. Даю вам чесне комсомольське! (Тют., Вир, 1964, 153); Че́сне сло́во — те саме, що Сло́во че́сті (див. честь). — А коли так, то чого ти не прийдеш до нас на поле та не скажеш: "Хлопці, я зараз у відпустці, давайте я разом із вами в степу попрацюю, понюхаю, як земелька пахне". ..— Я думав… Я… навіть хотів. І, чесне слово, я мав такий намір (Тют., Вир, 1964, 43).
2. Сумісний з поняттями честі, чесності, з правилами честі. Чесне діло роби сміло! (Укр.. присл., 1955, 80); [Матушка гуменя:] На се немає науки. Добра воля та чесний намір тому тебе научать (Мирний, V, 1955, 72); Я голос подаю за мир у всьому світі, За дружби чесної уквітчані мости (Рильський, II, 1960, 319); В нього страшний нюх на продукти і речі, його знають старшини всіх підрозділів, з якими він вів не завжди чесну гру (Тют., Вир, 1964, 490); Прощай, бандитське безпутне життя! Але що ж далі? Де та стежка, що назавжди виведе її з бандитських блукань до нового, чесного життя? (Гончар, II, 1959, 266); // Який випливає з сумлінного ставлення до своїх обов’язків. Грицько — невсипущий хазяїн. Він чесною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі (Мирний, І, 1949, 364); Скільки чесних зусиль, невтомної праці він вклав, щоб ці люди стали такими мінометниками, як зараз (Гончар, III, 1959, 113); Соціалістичне суспільство не байдуже до того, як працює людина. Воно вимагає від кожного чесної і сумлінної роботи (Ком. Укр., 7, 1968, 53); // Зароблений без обману, своєю сумлінною працею. — Старости, пани підстарости!.. Благословіть сей чесний і важний хліб у піч посадити! (Кв.-Осн., II, 1956, 302).
3. Який не заслуговує ніякої догани; порядний, нічим не заплямований. Я просто полюбив цю працьовиту, чесну сім’ю (Хотк., І, 1966, 151); — Де се видано? Де се чувано? ..І мати твоя, і бабка твої були чесного роду, а ти стидом повила мою голову сиву! Геть додому! — кричала вона до Насті (Коцюб., І, 1955, 55); [Жінка:] Мир сій оселі чесній (Л. Укр., III, 1952, 27); // Яка зберігає свою жіночу честь, дівочу невинність, цнотливість. А все ж таки якось… неприємно було їй руйнувати старий, консервативний стрій гадок свого батька та матері; вона ж "чесною" вийшла з їх дому, вони се знають.. І що з того, що вона перейшла до свого чоловіка не після вінчання, а перед вінчанням?.. (Хотк., І, 1966, 44).
4. Шановний, поважний, сповнений честі (у 2 знач.). — Що ж мені, люди чесні, робити, коли ваші женихи мені не по натурі (Кв.-Осн., II, 1956, 314); Багато на білому світі Холодних і теплих країв, І в кожній країні є діти Хороших і чесних батьків (Мур., Піонер. слово, 1951, 5); —День добрий чесній громаді! — привітався він дзвінким чистим голоском (Збан., Єдина, 1959, 125); Найкращі воїни — це вчорашні робітники, шахтарі, слюсарі, колгоспники, взагалі люди чесних трудових професій (Гончар, III, 1959, 25); // Який заслуговує на високу повагу, пошану. [Старий християнин:] Просимо згадати в молитві вашій вбогу нашу церкву, за нас негідних богу помолитись, щоб нас господь помилував для вас, для ваших чесних ран і мук великих (Л. Укр., II, 1951, 482); Під Ленінградом у могилі чесній Лежить мій друг, що вмер за Ленінград (Рильський, II, 1960, 325).
◊ Че́сна компа́нія (кумпа́нія), ірон.— група людей, об’єднаних спільними інтересами, справами і т. ін. Вчора — невеличка кумпанія, але чесна — Коген, Еф, Лубенець, Кошлаков і любка Когена — цілий вечір пиячили в ресторані Мінеля (Коцюб., III, 1956, 181); Чорне клинцювате обличчя Сафрона побіліло від хвилювання і прихованої злості на Фесюка: знали ж, кого покликати в чесну кумпанію. Тепер не обберешся лиха з ним (Стельмах, II, 1962, 112); — Хліб-сіль чесній кумпанії! (Ю. Янов., І, 1954, 180).
5. заст. Шановний за святістю і релігійністю. [Єпископ:] Може, гріх простимий — я розгрішу тебе іменням божим, очистишся і приймеш чесний хрест (Л. Укр., II, 1951, 501); // При звертанні до духовної особи. Чи так я кажу, чесний отче? — повертаючись до попа, питає Олексій Іванович (Мирний, IV, 1955, 226); [Парвус:] Чесний батьку, громаду нашу я шаную щиро, але Руфіна в ній я ще не бачив і що він за людина — теж не знаю (Л. Укр., II, 1951, 110).
Че́сний хрест (Хрест), рел.— церковне свято (14 вересня). Мама з Лілею потім їздили до його у Холм на Чесного Хреста, там був тоді храм і приходило дуже багато народу (Л. Укр., V, 1956, 8); Семен і забув про своє "прошеніє". Але так — коло Чесного Хреста прибіг соцький кликати Семена до станового (Коцюб., І, 1955, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 314.