ЧЕСНУ́ТИ, ну́, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до чеса́ти. Старий обтер хусточкою лоба, гребінцем двічі чеснув свою пишну, роздвоєну бороду (Грим., Син.., 1950, 6); [Герцель:] Я як чесну тебе цим палашем по голові, то ти забудеш страх!.. (К.-Карий, І, 1960, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 316.