ЧЕСТИ́ТИ, чещу́, чести́ш, недок., перех., заст.
1. Виявляти до кого-небудь шану, почесті. Вся Москівщина, під страхом кари на горло, мусила честити царя нарівні з богом (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 514).
2. Лаяти кого-небудь за щось. А ключник, стражник може в кожній хвилі Перетрясти все в казні, обшукати Вас до сорочки. І язиком, як хоче, вас честити (Фр., X, 1954, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 316.