ЧЕТВЕ́Р, рга́, ч. Назва четвертого дня тижня (після неділі). Ото так, у неділю я її одвідала, а в четвер почули ми, що вмерла (Вовчок, І, 1955, 47); На кожний випадок посилаю тобі другий примірник газети з четверга, адже там моє перше "Свет и тени" (Коцюб., III, 1956, 170); // Про звичайний день прийомів, зустрічей у кого-небудь; про прийом, вечір, який улаштовують у цей день. Цього разу свій традиційний літературний "четвер" письменники Сімферополя провели у затишному гірському містечку, що має назву Старий Крим (Літ. Укр., 3.I 1964, 4).
◊ Не тепе́р, то (так, а) в четве́р див. тепе́р.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 318.