ЧИМАЛЕ́НЬКО. Присл. до чимале́нький. Завітало до Івана Петровича гостей чималенько: поприходили й родичі, та й бригадирів кращих він запросив (Вишня, II, 1956, 138); — Був у нас Федір Пилипович — учитель. Такого учителя у Вербівці, вважайте, ще не було..Ви, Прокоповичу, його мало знали, а я то чималенько з ним попоговорив (Іщук, Вербівчани, 1961, 99); — Я туляк,— пояснив шофер,— але живу тут після війни. Вже чималенько. На надстрокову залишився (Дмит., Обпалені.., 1962, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 323.