ЧИМДУ́ЖЧЕ, присл. Те саме, що чимду́ж. Минало хвилин п’ять — десять. Далі Кирило Іванович знемагав і, одмахнувшись рукою, тікав чимдужче у свою хату, запираючи її на крючок, і пив там без просипу днів три-п’ять, тиждень (Мирний, І, 1954, 149); Коли відлунав останній постріл, командир батареї чимдужче побіг до переднього танка (Панч, Іду, 1946, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 324.