ЧИМСКО́РШЕ, присл., діал. Чимскоріш. Чимскорше вернувся Микула вверх яром у ліс, сів на коня і руслом потоку в’їхав у саму глибину лісу (Мак., Вибр., 1956, 427); Не раз сидить [Ганя] уночі коло маминого ліжка, а такий острах обхопить її душу, що чимскорше кидається в постіль і накривається з головою (Круш., Буденний хліб.., 1960, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 324.