ЧИРЯ́, я́ти, с. Пташа чирки (див. чи́рка1). Над нами з хуркотом промайнув перший табунець чирят, як знак початку вечірнього льоту (Досв., Вибр., 1959, 406); —Фіть-фіть-фіть! — прорізало повітря чиря… (Вишня, II, 1956,117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 328.