ЧИСТУ́Н1, а́, ч. Морський птах ряду чистунових, що гніздиться на прибережних скелях північних морів. На прибережних скелях влітку у величезній кількості гніздяться водоплавні птахи (чистуни, кайри, чайки тощо) (Фіз. геогр., 6, 1957, 36).
ЧИСТУ́Н2, а́, ч., розм. Винятково охайна людина; чепурун. Колись цей старий був чистун, акуратист, вуса підстрижені, сорочка чиста, борода і шия підголені (Тют., Вир, 1964, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 336.