ЧИ́ТКА, и, ж.
1. розм. Те саме, що чита́ння. [Бережний:] У статті Заболотного не було фрази про артистку Ярошенко.. Вона з’явилася увечері, після того, як я пішов з редакції… [Ярошенко:] Під час редакторської читки полоси? (Лев., Драми.., 1967, 368); // Читання вголос. Часто приходив послухати читки й Штефан, тож Мокрина в душі навіть гордилася своїм "письменним" сином (Козл., Ю. Крук, 1950, 284).
2. спец. Читання п’єси за ролями як один з видів репетиції. [Ельза:] В місті з’явився Ганс Ріхтер. Він організовує тут театр. Скоро буде читка п’єси (Собко, Життя.., 1950, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 339.